Один з ЖЖ-них френдів, який має певний доступ до певних зовнішньополітичних кулуарів, приніс очікувану погану новину про фактичний зрив переговорів про створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Реакція дописувачів там зрозуміла. Звісно, її головний адресат на інше й не заслуговує.

Але всі чомусь не бачать провини й іншої сторони цих преговорів.

Що, панове європейці не знають з ким вони мають справу?

Що, панове європейці не розуміють, що саме такого їх кроку від них й домагалися?

Питання риторичні. Оті панове, звісно, мудараси, але ж не довбойби. Принаймні, не зовсім довбойоби.

На поверхні лежить те, що скоріш за все, саме такий результат був заздалегідь узгоджений сторонами. Всіма трьома сторонами.

Профіт:

1. ЄС офіційно позбавляється головного болю під назвою "євроінтеграція України". А певні кола серед еліт деяких країн ЄС отримуть якісь особисті бонуси від третьої сторони.

2. Нащі мудараси радісно верещать "от бачите! вони самі закрили нам шлях до ЄС!" й розвертають "вектор" в напрямку МТ, ЄврАзЕС та тому подібних пасток. Для них це єдиний засіб врятувати власні сідниці від неминучої компостизації через наростаючий вал внутріншніх проблем. Підкреслюю - фізично врятувати власні сідниці, а не владу чи навість статки.

3. Третя сторона кричить про велетенську зовнішньополітичну перемогу й тим самим отримує на певний час індульгенцію від невирішення ще більшого валу власних внутрішніх проблем.

Але є й глибщі слої. Але хоча б зрозуміти їх важливість - то занадто складне завдання для півтора звинин нашої сучасної "Иліти".

Майже на поверхні лежить, наприклад, отаке:

1. Хлопці обрали не ту сторону у конфликті серед еліт "старих" країн ЄС, який зараз набирає обертів.

2. З сьогоднішнього для їх особиста компостизація майже неминуча при будь якому раскладі. Але ж могли її уникнути, якби мали в голові дещо більше ніж півтори звивини.

Тому що довбойоби.